14 лютого

 

Частина перша
-Досить спати,сонько!-Лухан стрибала навколо ліжка Маріси.-Сьогодні ж найкращий день у році!А ти хочеш його проспати!
Маріса підняла на неї сонні незадоволені очі.-Ну і що ж за день сьогодні такий,що я не можу поспати спокійно?
-Як ти можеш про таке забути?-Лухан стрибнула на ліжко Маріси.-Ну як?Сьогодні 14 лютого!!!
-Я на амнезію не страждаю!І дату сьогоднішню чудово пам’ятаю.Сьогодні неділя,14 лютого.І що з того?-Маріса накрила голову ковдрою і спробувало знову потрапити у свій сон,де на неї чекав,закоханий у неї по самі вуха,красень з блакитними,як небо очима.
-Як ти не можеш в’їхати?!Сьогодні ж день усіх закоханих!А ти так спокійно спиш!
Маріса повільно вилізла з під ковдри:
-Лухі,ну і що мені до того,що сьогодні день закоханих?Хіба ж я закохана?Хіба ти десь тут бачила мого хлопця?Можливо він заховався під ліжком?-Маріса нагнулась і поглянула під ліжком:
-Ні!його тут нема!Його ніде нема!Його в принципі нема!
-Хлопця нема,але ж у цей день треба освідчуватись у почуттях.А я знаю,що ти і досі кохаєш цього дурка,тож йди і скажи йому про це!луна вже пострибала до свого Ніко.З самого ранку,я тільки-но очі продерла,а вона вже вилітала з кімнати.От навіжена!А ми з Маркітосом сьогодні кудись йдемо,але це для меня сюрприз!Як це романтично!
-Як це романтично!-перекривила Маріса,коли лухан з посмішкою до вух побігла в душ.
Вийшовши за двері,Спіріто наштовхнулась на щасливу і сяячу Мію.
-Обережно безмозка!
-Ой,пробач люба!Я тебе зовсім не помітила.Такий ранок чудовий!
-Та що ж це таке?-пробурчала собі під ніс Маріса і повернулась до кімнати,щоб більше не зустрічати нікого,схибнутого на цьому дні.На ліжку сидів ведмедик Коко,якого їй подарував Пабло.як же вона його кохала!Яка ж вона була дурна!Повірила його словам,а він...А для нього це була лише гра,жарт,декілька дисків.І все!Вона тоді так страждала,та так і не помстилася цьому негіднику належним чином.Хм...ЩЕ не помстилася.Який сьогодні ранок чудовий!

 

Частина друга
Маріса відчинила шафу і почала порпатися у своїх речах,але ніяк не могла знайти те,що потрібно. “Ну добре одягну ці джинси і цю кофтинку,вони найбільше підходять. Але,що ж мені робити з макіяжем?Ні я,ні Лухан,ні Луна не користуємось косметикою.Добре,заради справи можна і піти до тієї ляльки.”
Маріса,як завжди без стуку,відчинила двері Міїної кімнати.
-Хто тама?-з верхнього поверху почувся її щасливий голосок.Маріса піднілась по сходинках і побачила Мію,яка стояла перед дзеркалом в купі одягу на підлозі.
-Ну що мені вдягти?-Раптом мія побачила у відображені Спіріто і різко повернулась.-Маріса?Що ти тут робиш?
-Слухай, Мія,мені потрібна твоя допомога.Розімнеш,сьогодні я маю виглядати якомога привабливіше і сексуальніше.
-Любчику,звичайно я тобі допоможу!Ти звернулась за адресою.Сідай на пуф,я зроблю з тебе королеву.Будеш такою гарнюнею!-І Мія потягла Марісу за щічку.

Пабло йшов по коридору і раптом хтось ззаду закрив очі рукою.
-Вгадай хто!
Пабло повернувся і побачив Марісу.
-Пабліто,як справи?Щось ми давненько не розмовляли!Пішли до кафе!-вигляд дівчини приголомшив Пабло.Вона завжди була гарненькою,але сьогодні вона була справжню красунею.Хлопець був просто приголомшений і пішов за нею до кафе.Весь час вона щось розповідала, щось надзвичайно цікаве.Але він навіть не намагався почути,що вона каже.він тупо дивився на її обличчя і посміхався.перед його очима поставала якась мрія,він вже бачив,як вона встане,поцілує його і вони почнуть танцювати.
-Пабліто!Пабліто!
-Га?Що?Я замислився.-він подивився на неї,Маріса почала посміхатись.О як його полонила ця посмішка!Він вже не міг відвести погляду від неї.І тут:
-Пабло!Швидко!Ти мені потрібен!-Томас забігдо кафе і,схопивши друга за руку,потягнув його до дверей.Маріса залишилась на самоті.Раптом ззаду почувся голос Дієго:
-Гей,крихітко!Будь моєю Валентиною!
Маріса різко розвернулась і врізала нічого не розуміючому хлопцю:
-Я швидше буду твоїм Майком Тайсоном!Придурок!
Вона пішла до холу і,сівши на сходинки,почала думати про Пабло,як він з нею вчинив,але водночас,як їм було добре разом.Та ні!Нічого їм було не добре!Він просто гарний актор.

 

Частина третя
-Пабло,це тобі від Маріси.-Лухан підбігла до хлопця,всунула йому до рук оранжевий конверт і кудись полетіла.Пабло відкрив його і побачив лист,де було написано:
“Любий,Пабло,чекаю тебе у пральні.Цілую.Маріса”
Хлопець одразу ж пішов до вказаної кімнати. “І чого тому придурку Томасу закортіло розповісти про те,як йому подобається ця дурна стукачка Пілар?!Якби не він я б весь цей час був з красунею Марісітою.Як же я її кохаю!”Відчинивши двері,він побачив свічки на пральних машинах(яка романтика!)і Марісу,вдягнуту у маленьку чорну звабливу сукню.Вона одразу ж притягла його до себе і палко поцілувала.
-Пабло,скажи,мені важливо це знати:що ти відчуваєш до мене?
-Марі,я тебе кохаю понад усе!Ти єдина моя справжня любов.який же я був дурень,коли закладався на тебе.Я тебе справді завжди кохав,але мені було так важко зізнатись у моїх почуттях.
-Ти був дурнем.
-Так,я був справжнім дурнем,йолопом,ідіотом,придурком.Як я міг так вчинити?!Козел!Блазень!Татусин синочок!
-Досить,досить.-Марісі стало шкода хлопця.Вони подивились один на одного і вона знову його поцілувала.Але цього разу то була справжня Маріса,а не її помста.Дівчина не могла зізнатись собі,що в душі прокидається почуття до Бустаманте і тому всі поцілунки,всі бажання вона віднесла до жаги помститись.
Вечір.у кімнаті для відпочинку третій курс вирішив відсвяткувати День Святого Валентина. Грала романтична музика.Всі танцювали,дехто цілувався по закутках.Пабло сидів на більярдному столі і чекав на марісу,яка мала з’явитись з хвилини на хвилину.та раптом музика обірвалась і з динаміків почувся голос Пабло: “Маріса,я тебе кохаю понад усе! Ти єдина моя справжня любов.який же я був дурень,коли закладався на тебе.Я тебе справді завжди кохав,але мені було так важко зізнатись у моїх почуттях. Так,я був справжнім дурнем,йолопом, ідіотом,придурком. Як я міг так вчинити?!Козел!Блазень!Татусин синочок!”
Всі навколо покотилися зі сміху.Ніхто не чекав подібного від Пабло,бо по-перше він зізнавався у коханні Марісі,а по-друге зізнавався у тому,що він дурко.

 

Частина четверта
Всі дивилися на нього і реготали,а Пабло був настільки вражений,що нічого не міг сказати.він побіг до виходу і біля самих дверей наштовхнувся на посміхаючись Марісу.
-Що це таке?Це ти зробила?
-Так,любий,нехай тепер всі дізнаються про твою високу самооцінку.
-Але чому?Що я тобі зробив?
-Ти в мене питаєш?Ти познущався над моїми почуттями,ти грав з ними і це лише моя маленька помста.
Маріса підбігла до невеличкої сцени,взяла до рук мікрофон і сказала:
-Всі чули,як Пабліто Бустаманте мені в кохання зізнавався?Він бігав за мною,наче цуцик!Ха-ха!І як можно було бути таким дурним,щоб не зрозуміти,що я лише граю?!
Пабло вибіг за двері.Як вона могла так вчинити?Так гратися з його почуттями? Він же їй нічого не зробив!Він повірив її словам,її поцілункам.а вона!Та чого це він?Він би й сам так вчинив,якби був на її місці.Але на душі було паскудно.Він зрозумів,що кохає її,а вона...Пабло забіг до кімнати і впав на ліжко.сльози котилися по щокам.До кімнати зайшов Томас:
-Друже,що з тобою?Це все через прикол тієї навіженої?Забудь!ну трохи пореготали,та ніхто цього не згадає!Не сприймай все так близько до серця!
-Та не в тому річ!Я зрозумів,що кохаю її і досі.але вона мене ненавидить! І,Томас,я хочу побути насамоті.Будь ласка,йди до своєї Пілар.
Томас вийшов і пішов до дівчачої частини,щоб зустрітися зі своєю дівчиною. Але він випадково наштовхнувся на Марісу.
-Ну,що ти задоволена?Пабло через тебе страждає!
-Ой,який він ніжний!Нічого скоро всі про це забудуть,а шкода.
-Та не через той сором йому так погано,а через те,що він зрозумів,що кохає тебе.
-Ага-ага!звичайно!Тепер і він постраждає трішки.
-Як ти не розумієш,я його таким ще не бачив.Він справді тебе кохає!!!
-Томас,мені зараз не до татусиних синочків,які вважають себе закоханими!
Маріса пішла до своєї кімнати.Вночі вона ніяк не могла заснути спочатку через балачки Луни і Лухін,які півночі обговорювали своїх хлопців,а потім Марі не могла думати ні про що інще крім пабло.Здається вона загралась.йому ж тепер так погано.Та ні!Так цьому ідіоту і треба!Але ж він цього не заслуговує...Ні,заслуговує!Чи ти вже забула,як він насміхався з твоїх почуттів?!Але ж це було так давно і йому тепер погано.Бідненький!Стоп!Чому це ти його жалієш?Чи не закохалась ти в цього придурка?А може так і не припиняла його кохати?
Вранці ледве Пабло продер очі,він побачив ,що вся кімната забита червоними повітряними кульками у вигляді сердець,а на підлозі сидить великий ведмідь. “Цікаво,це Пілар така романтична?Ніколи б не подумав!”Хлопець вдягнувся і пішов до класу.вся його парта була усіяна червоними паперовими серцями. “Та що ж це таке?”Почався урок етики.
-Зараз я хочу,щоб ви написали листа до своєї коханої людини.Цю ідею мені підкинула одна студентка,яка вже виконала це завдання.І мені б хотілось,щоб вона зачитала цього листа зараз.

 

Частина п'ята
Маріса підвелась,вийшла до дошки,але цього їй здалося замало,бо вона бачила Пабло, дівчина видерлась на вчительський стіл і почала читати свій твір.
“Я не знаю,коли я в тебе закохалась.можливо,коли вперше побачила,або коли ненавиділа,чи коли ми грали закоханих.я не можу сказати точно.Але я знаю,що коли дивлюсь у твої очі,я бачу хто ти є насправді,бачу твою душу,всі твої думки і бачу,що кохатиму тебе до самої смерті.ні,не до смерті!я кохатиму тебе вічно.коли я з тобою,для мене весь світ перестає існувати,не лишається нічого окрім нас.коли я з тобою,мені здається,що я десь на небі у раю.Я не можу думати ні про що інще крім тебе.Ти- найкраще,що траплялось зі мною коли-небудь.Коли ти з’являєшся,мені здається,що навколо розквітають квіти,співають пташки і я перестаю відчувати землю.Завдяки тобі мені здається,що я житиму вічно.я кохаю тебе,Пабло!Ми зробили багато помилок,але я хочу,щоб ми все пробачили один одному,забули і почали все з початку.”
Пабло підійшов до столу,взяв Марі за талію і зпустив на підлогу.
-Я згоден розпачати все знову без помилок минулого.Я теж тебе кохаю,Марі.
І вони почали цілуватись,незважаючи на оплески всього класу.

Кінець

 

Lulu